Пошук по сайту

Суспільствознавство  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Віктора Петровича «Громадянське суспільство: дискурси І практики»

Віктора Петровича «Громадянське суспільство: дискурси І практики»





ВІДГУК

офіційного опонента на дисертацію Степаненка Віктора Петровича

«Громадянське суспільство: дискурси і практики», поданої

на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук

за спеціальністю 22.00.01 – теорія та історія соціології
Актуальність роботи. Ідея і практики громадянського суспільства (надалі ГС) в останні роки набули особливого значення як в новітній соціальній теорії, в методології вивчення суспільних змін, так і у функціонуванні українського суспільства. До недавнього часу ГС та дискурси про нього нагадували чеширського кота з його дивною властивістю то з’являтится, то зникати. Чим більше йшли розмови про громадянське суспільство, тим більше воно зникало, щоб потім знов несподівано з’явитись. Ось тільки коли зникає чеширській кіт, то після нього залишається хоча б посмішка, а після занурення у проблематику ГС у більшості випадків наукових публікацій за цією темою залишалось глибоке розчарування, якщо не роздратування. В сфері досліджень ГС проступає загальна проблема, а саме: демонстрація сучасною соціальною теорією обмеженості та, часто, застарілості концептуальних схем на тлі поширення нових смислів і маніфестацій соціальних феноменів. Звідси випливає потреба переосмислення ключових концепцій заради адекватного осмислення сучасних безпрецедентних змін. На цю потребу звернув увагу автор дисертації та своє дослідження спрямував на її розв’язання.

Щодо актуальності додам ще одну тезу. В українських соціально-поведінкових науках громадянське суспільство і пов’язані з ним феномени як предмет дослідження окуповано політологіє та філософією, результатом чого стало домінування інституціонально-формального підходу до вивчення цього предмету. Між тим навряд чи потребує спеціального обґрунтування в соціологічній спільноті теза про те, що громадянський «зріз» суспільства, форми соціальної взаємодії між громадянами, між ними та владою, їх ціннісна складова, смислова спрямованість органічно вписані в предметне поле соціології, мають бути важливим чинником, який пояснює суспільні процеси, і який може бути дослідженим соціологічними методами. Подолання політологічно-філософської окупації в дослідженнях громадянського суспільства, розвиток евристичності відповідного соціологічного напрямку – важливе завдання вітчизняної соціології. В річищі наукових тем, які були виконані Інститутом соціології НАН України останніми роками за участю дисертанта, а деякі з тем – за його науковим керівництвом, - докторське дослідження В.П. Степаненка займає чільне місце і сприяє впевненому соціологічному втручанню в цю предметну царину, перспективну для більш глибокого пізнання суспільства.

Також звернемо увагу на те, що останніми роками дисертаційне дослідження здійснювалось в межах підготовки Державної концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року та виконання міжінститутської дослідницької теми НАН України, що ще раз підкреслює його наукову значущість.

Обґрунтованість наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, забезпечується чіткістю поставленої наукової задачи і дизайну дослідження, відповідністю використаних загальнонаукових та специфічних соціологічних методів дослідження меті та завданням роботи. Розробка теоретичних положень дисертаційного дослідження здійснена на великій джерельній базі, яка містить історичні та сучасні праці закордонних і вітчизняних дослідників з різних галузей соціального знання. В перевірці теоретичних положень і концепцій задіяні великі масиви соціологічних даних Інституту соціології НАН України.

Логічною є структура роботи, яка представлена у чотирьох розділах в логіці від окреслення понятійно-концептуальної мапи й методологічних орієнтирів, аналізу й систематизації історичних та сучасних теоретичних дискурсів громадянського суспільства, визначення соціологічної концепції громадянського суспільства до її застосування в емпіричному аналізі становлення та інституціоналізації практик громадянського суспільства в Україні. Дещо порушує стрункість аналітичної логіки представлення авторської соціологічної концепції ГС наприкінці першого розділу роботи, який передує аналізу історичних та сучасних теоретичних дискурсів. Розбудова власної концепції на фундаментальних цеглинах другого і третього розділів роботи формувала би більш чітке враження гармонійної піраміди теоретичного знання, проте в наявному вигляді другий та третій розділи роботи сприймаються скоріше як важливі ілюстрації, висвітлення світового доробку та ерудиції дисертанта. Між тим, така структура дисертації є зрозумілою, бо свідчить про довгий дослідницький шлях, який пройшов автор до того, як сформувалась його соціологічна концепція громадянського суспільства на багатоманітних здобутках попередників, і актуальність яких стала затьмареною теоретичним доробком самого дисертанта. Саме ця риса і привертає особливу увагу до дисертації, представленій у формі монографії. На відміну від численних робіт інших авторів, В. П. Степаненку вдалось з інтелектуальною витонченістю подолати історико-соціологічну пастку, в якій часто опиняються дослідники перед викликом опановування величезною кількістю розробок в історії науки і філософії за темою дисертації. Так, в теоретичній частині роботи В. П. Степаненка є і критичний, порівняльний, контекстуальний аналіз концепцій, їх систематизація. Проте не це стає фокусом роботи. Фокусом роботи є авторська комплексна соціологічна концепція громадянського суспільства в його дискурсивних і практичних проявах, як феномену модерного суспільства і виявлення модернізації - це центральний акорд роботи, вагомий науковий здобуток дисертанта, який має стати помітним внеском в розвиток соціологічної теорії. Безумовно евристичними є трьохвимірна концептуалізація громадянського суспільства в координатах активності, відкритості та цивільності, положення автора про історичні контексти смислів громадянського суспільства, дискурсивну історичність та практичну конкретику. Соціологічне визначення поняття цивільності уможливлює його подальшу операціоналізацію і застосування як перспективного соціологічного інструменту у вивченні розвитку сучасних суспільств. Цьому також сприяє актуалізація автором розробок Дж. Александера щодо причин антагоністичної дуальності дискурсу ГС та концептуальної схеми для аналізу різноманітних проявів громадянського суспільства у вигляді «бінарного дискурсу (або «коду») громадянського суспільства».

Окремий науковий інтерес представляє останній розділ роботи, який гармонійно вписаний в логіку дослідження та верифікації теоретичних положень. В даному розділі на основі аналізу первинної емпірико-соціологічної інформації, вторинних джерел та порівняльного аналізу ідеологічної легітимації громадянського суспільства в східноєвропейських посткомуністичних трансформаціях, по суті, подано концепцію інституціоналізації громадянського суспільства в пострадянській Україні у взаємозв’язку з контекстами соцієтальних та політичних трансформацій. Зокрема, належним чином концептуально та емпірично обґрунтовано висновки про двох стадійність розвитку ГС, про відповідність практик громадянського суспільства конкретним теоретичним концепціям, про громадянську мобілізацію в Україні під час революцій 2000-х років як виявлення незавершеної суспільної модернізації. Автору вдалось коректно ввести в аналіз український емпіричний контекст останніх двох років і виокремити специфічні способи функціонування, маніфестації громадянського суспільства за умов війни та визначити перспективи розвитку ГС.

Практичне значення роботи. Отримані результати мають важливе значення як для розвитку соціологічної теорії, процесів пізнання сучасного суспільства, так і для науково виважених соціальних технологій підтримки цивільності, громадянської культури і активності, розвитку суспільної солідарності. Результати дослідження виводять науковців з романтичного етапу вигадування громадянського суспільства та надають пізнавальні інструменти розв’язання його численних парадоксів (за визначенням Дж.Александера). Вважаємо, зокрема, за необхідне рекомендувати ввести в університетські навчальні програми з соціології тематичний модуль з громадянського суспільства в його соціологічній інтерпретації і соціологічному знанні про тенденції та виклики інституціоналізації. Доцільно включити у програму національного моніторингу суспільних змін, яку реалізує Інститут соціології НАН України, постійний модуль, який вимірював би динаміку громадянського суспільства в параметрах цивільності, відкритості та активності та, можливо, враховував би базові контекстуальні виміри.

Представлене дисертаційне дослідження у вигляді монографії формує сильне враження цілісної, завершеної, актуальної роботи, яка може мати не абиякий вплив на розвиток наукового напрямку соціологічних досліджень громадянського суспільства, і в цілому - соціологічної теорії та суспільної практики ГС. Основні положення та результати роботи адекватно відображені автором в авторефераті, висвітлені у більш ніж 80 наукових публікаціях, у тому числі – в одноосібній монографії, в розділах 14 колективних монографій, а також у закордонних виданнях. Результати апробовані автором належним чином у виступах на численних наукових форумах. Усе це в сукупності свідчить про високий ступінь наукової зрілості як автора, так і представленої наукової роботи.

На заключення зауважимо, що вагомість отриманих автором наукових результатів має знайти ще більш широке відбиття у формах їх практичного застосування. Так, автор цілком справедливо зазначає, що окремі положення роботи були використані у підготовці концептуальних блоків Державної концепції гуманітарного розвитку України (2011-2012 рр.), у підготовці колективного підручника для студентів з основ демократії (2009). Між тим, автор доходить висновків щодо швидких змін маніфестацій громадянського суспільства в Україні. Узагальнення цих змін (в дискурсах та практиках) варто представити в розробці нового навчального модуля для університетських студій з соціології.

Незважаючи на великий обсяг наукових публікацій, автору є сенс результати дослідження більш широко висвітлити в англомовних публікаціях у вагомих (з точки зору наукометрії) виданнях Web of Science та SCOPUS,.

Отримані наукові результати варті того, щоб бути представленими органам державного управління та самоврядування у пропозиціях щодо розвитку цивільності в суспільстві та владі, розвитку культури громадянської участі та розбудови громадянської нації як такої в українському суспільстві.

Оскільки робота підготовлена з теорії соціології, то зрозумілим є те, що застосовані емпіричні дані мають переважно ілюстративно-аналіттичний характер. Проте в подальших соціологічних дослідженнях громадянського суспільства варто також привернути увагу до можливостей емпіричного моделювання проявів, функціонування та змін громадянського суспільства, що дозволяє зробити сформульована концепція і що, за результатами, посилить прогностичні властивості отриманого знання.

Також звернемо увагу на назву роботи, яка є достатньо лаконічною і тому привабливою для монографії, але не є проблематизованою для дисертації. Проте розуміємо, що автор в цій ситуації став заручником захисту дисертації за монографією. Цю спробу вважаємо в цілому вдалою, бо автору вдалось не тільки витримати в монографії вимоги щодо оформлення дисертацій, але й повноцінно представити читачам результати свого дослідження.

Сформульовані вище зауваження мають скоріше характер рекомендацій щодо подальшого впровадження результатів і ніяк не знижують високого наукового рівня та вагомого значення результатів дисертаційного дослідження В. П. Степаненка.

Дисертація та автореферат написані грамотно, науковим стилем; виклад наукових положень, матеріалів досліджень та висновків здійснено логічно та аргументовано. Текст та автореферат дисертації без заперечень відповідають вимогам ВАК України, автореферат повністю змістовно відображає основні положення дисертаційної роботи, представленої у вигляді монографії.

Підбиваючи підсумок зазначеному вище, вважаю, що В. П. Степаненко розв’язав важливу наукову проблему, якою є теоретико-соціологічна концептуалізація багатовимірного феномену громадянського суспільства. Результати концептуалізації забезпечують подолання суперечностей між сучасними маніфестаціями громадянського суспільства, їх смислами та їх теоретичними узагальненнями в соціології. Дисертаційні результати надають можливість оцінити евристичний потенціал різноманітних теоретичних дискурсів щодо громадянського суспільства та забезпечують емпіричні соціологічні дослідження надійним теоретичним та методологічним підґрунтям.

Дисертація Віктора Петровича Степаненка «Громадянське суспільство: дискурси і практики» є самостійним, завершеним дослідженням, положення якого характеризуються новизною та обґрунтованістю. Робота відповідає усім змістовним та формальним вимогам «Порядку присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» ДАК МОН України, а її автор заслуговує на присудження наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 – теорія та історія соціології.

Офіційний опонент:

доктор соціологічних наук, професор,

завідувач кафедри соціальних структур та

соціальних відносин Київського національного

університету імені Тараса Шевченка О. Д. Куценко


12.05.2016

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Віктора Петровича «Громадянське суспільство: дискурси І практики»
Степаненка Віктора Петровича «Громадянське суспільство: дискурси І практики», представлене на здобуття наукового ступеня доктора...

Войтенко Т. О, Гончарук О. С., Привалов Ю. О. "Громадянське суспільство...
Кому потрібне громадянське суспільство?”: Соціальний капітал та проблеми формування громадянської ідентичності в Україні

Тема: Ми та закон
...

Соціальні практики в глобальному вимірі
Соціальні практики в глобальному вимірі / Попов Б. В., Фадєєв В. Б., Носова Г. Ю., Багінський В. В., Нельга О. В. – К.: Наукова думка,...

Аліна Бугар Громадянське суспільство Норвегії як індикатор розвитку країни
Довіра. З цього слова починались ледве не всі діалоги та відповіді норвежців нашій групі щодоефективного залучення І впливу суспільства...

2. Правова держава І громадянське суспільство 9
Правова держава це така форма організації І діяльності державної влади, при якій держава І громадяни пов'язані взаємною відповідальністю...

Сучасний учень І культура читання
Сьогодні суспільство має потребу у високоосвічених, ініціативних І заповзятливих молодих людях, здатних творчо реформувати наше суспільство,...

Передвиборна програма кандидата в народні депутати України в одномандатному...
Діюча влада не вирішила жодної з найважливіших проблем України, а навпаки вкрай ускладнила І без того важке соціальне становище простих...

Вперше в Україні Курс за вибором
Кривошия Олександра Петровича та директора колегіуму Зайковської Олени Анатоліївни. Жінки Козацької України практично “невидимі”...

Віктор Степаненко Viktor Stepanenko
Проблеми формування громадянського суспільства в Україні: інститути, практики, цінності



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




s.ocvita.com.ua
Головна сторінка