Пошук по сайту

Суспільствознавство  лекції  Курсова робота  Рефераты  

«Шляхи, методи та способи активізації пізнавальної діяльності учнів»

«Шляхи, методи та способи активізації пізнавальної діяльності учнів»





Сторінка1/2
  1   2


ОБЛАСНА ВИСТАВКА-ПРЕЗЕНТАЦІЯ «Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини – 2015»

Номінація: «Продуктивні технології навчальної діяльності»

Тема: «Шляхи, методи та способи активізації пізнавальної діяльності учнів»

Виконала: Шликова Вікторія Володимирівна,вчитель української мови і літератури, м. Нікополь, КЗ «НСЗШ № 21»

Шляхи, методи та способи активізації пізнавальної діяльності учнів

«Важких наук немає. Є лише важке викладання».

«Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...» - зазначено у національній доктрині розвитку освіти, а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань».

Питання активізації учня, що вчиться належать до найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики. Реалізація принципу активності в навчанні має певне значення, оскільки навчання і розвиток носять діяльністний характер, і від якості учення як діяльності залежить результат навчання, розвитку і виховання учнів.

Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні.

Ключовою проблемою в рішенні задачі підвищення ефективності і якості учбового процесу є активізація пізнавальної діяльності учнів. Її особлива значущість полягає в тому, що учення, будучи відбивний перетворюючою діяльністю, направлене не тільки на сприйняття учбового матеріалу, але і на формування відношення що вчиться до самої пізнавальної діяльності. Перетворюючий характер діяльності завжди пов'язаний з активністю суб'єкта. Знання, отримані в готовому вигляді, як правило, викликають утруднення учнів в їх застосуванні до пояснення спостережуваних явищ і рішення конкретних завдань. Одним з істотних недоліків знань що вчаться залишається формалізм, який виявляється у відриві завчених що вчаться теоретичних положень від уміння застосувати їх на практиці.

Довгий час одними з найважливіших проблем дидактики є: яким чином активізувати те, що вивчають на уроці? Які методи навчання необхідно застосовувати, щоб підвищити активність учнів на заняттях? Рішення задачі підвищення ефективності учбового процесу вимагає наукового осмислення перевірених практикою умов і засобів активізації учнів.

В умовах гуманізації освіти існуюча теорія і технологія масового навчання повинні бути направлені на Формування сильної особистості, здатної жити і працювати в безперервно змінному світі, яка може сміло розробляти власну стратегію поведінки, здійснювати етичний вибір і нести за нього відповідальність, тобто особи, що само розвивається і само реалізовується.

В учбовому закладі особливе місце займають такі форми занять, які забезпечують активну участь в уроці що кожного вчиться, підвищують авторитет знань і індивідуальну відповідальність що вчаться за результати учбової праці. Ці завдання можна успішно вирішувати через технологію застосування активних форм навчання.

  1. Активізація пізнавальної діяльності учнів

Навчання - найважливіший і надійніший спосіб здобування систематичної освіти. Відображаючи всі істотні властивості педагогічного процесу (двосторонність, спрямованість на усесторонній розвиток особи, єдність змістовної і процесуальної сторін), навчання в той же час має і специфічні якісні відмінності.

Будучи складним і багатогранним, спеціально організовуваним процесом віддзеркалення в свідомості учня реальній дійсності, навчання є не що інше, як специфічний процес пізнання, керований педагогом. Саме направляюча роль вчителя забезпечує повноцінне засвоєння такими, що вчаться знань, умінь і навиків, розвиток їх розумових сил і творчих здібностей.

Пізнавальна діяльність - це єдність плотського сприйняття, теоретичного мислення і практичної діяльності. Вона здійснюється на кожному життєвому кроку, у всіх видах діяльності і соціальних взаємин, що вчаться (продуктивний і суспільно корисний праця, ціннісно-орієнтаційна і художньо-естетична діяльність, спілкування), а також шляхом виконання різних наочно-практичних дій в учбовому процесі (експериментування, конструювання, рішення дослідницьких завдань і т.п.). Але тільки в процесі навчання пізнання набуває чітке оформлення в персоною, властивою тільки людині учбово-пізнавальної діяльності або ученні.

Навчання завжди відбувається в спілкуванні і ґрунтується на вербально-діяльністному підході. Слово одночасно є засобом виразу і пізнання суті явища, що вивчається, знаряддям комунікації і організації практичної пізнавальної діяльності учнів.

Навчання, як і всякий інший процес, пов'язане з рухом. Воно, як і цілісний педагогічний процес, має задану структуру, а отже, і рух в процесі навчання йде від рішення одним учбовим завданням до іншої, просуваючи пізнання, що вчиться по дорозі: від незнання до знання. Навчання не зводиться до механічної "передачі" знань, умінь і навиків, оскільки навчання є двостороннім процесом, в якому тісно взаємодіють педагоги і що вчаться: викладання і учення.

Відношення учнів до навчання характеризується активністю. Активність (учення, освоєння, зміст і т.п.) визначає ступінь (інтенсивність, міцність)"зіткнення" учня з предметом його діяльності.

У структурі активності виділяються наступні компоненти:

• готовність виконувати учбові завдання;

• прагнення до самостійної діяльності;

• свідомість виконання завдань;

• систематичність навчання;

• прагнення підвищити свій особистий рівень та інші.

З активністю безпосередньо сполучається ще одна важлива сторона мотивації учення, що вчаться - це самостійність, яка пов'язана з визначенням об'єкту, засобів діяльності, її здійснення, що самим вчиться без допомоги дорослих і вчителів. Пізнавальна активність і самостійність невід’ємні один від одного: активніші школярі, як правило, і самостійніші; недостатня власна активність ставить його в залежність від інших і позбавляє самостійності.

Управління активністю учнів традиційно називають активізацією. Активізацію можна визначити як постійно поточний процес спонуки, що вчаться до енергійного, цілеспрямованого учення, подолання пасивною і стереотипової діяльності, спаду і застою в розумовій роботі.

Головна мета активізації - формування активності до навчання, підвищення якості учбово-виховного процесу.

У педагогічній практиці використовуються різні шляхи активізації пізнавальної діяльності, основні серед них, - різноманітність форм, способів, методів, засобів навчання, вибір таких їх поєднань, які у виниклих ситуаціях стимулюють активність і самостійність учнів.

Найбільший активізуючий ефект на заняттях дають ситуації, в яких учні самі винні:

брати участь в дискусіях і обговореннях;

рецензувати відповіді товаришів;

займатися навчанням тих, що відстають;

ставити питання своїм товаришам і викладачам;

відстоювати свою думку;

оцінювати відповіді і письмові роботи товаришів;

самостійно вибирати посильне завдання;

знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі (проблеми);

створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій;

вирішувати пізнавальні завдання шляхом комплексного застосування відомих ним способів рішення.

Можна стверджувати, що нові технології самостійного навчання мають на увазі, перш за все, підвищення активності учнів: істина, здобута шляхом власної напруги зусиль, має величезну пізнавальну цінність.

Аналізуючи все можна зробити висновок, що успіх навчання зрештою визначається відношенням учнів до навчання, їх прагненням до пізнання, усвідомленим і самостійним придбанням знань, умінь і навиків, їх активністю.

2. Рівні пізнавальної активності


Перший рівень - відтворююча активність.

Характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, опанувати способом його застосування за зразком. Цей рівень відрізняється нестійкістю вольових зусиль школяра, відсутністю у учнів інтересу до поглиблення знань, відсутність питань типу: "Чому?"

Другий рівень - інтерпретуюча активність.

Характеризується прагненням сенсу змісту, що вивчається, що вчиться до виявлення, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, опанувати способами застосування знань в змінених умовах.

Характерний показник: велика стійкість вольових зусиль, яка виявляється в тому, що учень прагне довести почату справу до кінця, при утрудненні не відмовляється від виконання завдання, а шукає шляхи рішення.

Третій рівень - творчий.

Характеризується інтересом і прагненням не тільки проникнути глибоко в суть явищ і їх взаємозв'язків, але і знайти для цієї мети новий спосіб.

Характерна особливість - прояв високих вольових якостей, завзятість і наполегливість в досягненні мети, широкі і стійкі пізнавальні інтереси. Цей рівень активності забезпечується збудженням високого ступеня розузгодження тим часом, що учень знав, що вже зустрічалося в його досвіді і новою інформацією, новим явищем. Активність, як якість діяльності особи, є невід'ємною умовою і показником реалізації будь-якого принципу навчання.

З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

Формування пізнавального інтересу - необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. Стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально - виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня виявляється в навчальній діяльності, школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.

Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.

З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.

3.Інтерактивні технології та методи навчання

Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.




Оновлення змісту мовної освіти потребує трансформації технологій навчання української мови, розробки інноваційних методик, спрямованих на формування мовної особистості, яка адаптована до конкретних соціальних умов. Однією з провідних у навчанні української мови є пізнавальна діяльність.

Застосування когнітивної методики навчання актуальне з огляду на все ще недостатній рівень комунікативної підготовки учнів та сформованості в них умінь використовувати мовні знання в конкретних життєвих ситуаціях. Дана методика зумовлена необхідністю переосмислення основних завдань засвоєння учнями української мови. Своєрідність її полягає в тлумаченні навчальних мовних одиниць як концептів – носіїв етнокультурної інформації, особливих сигналів конкретного світу.
Метою когнітивної методики є опанування учнями мовних одиниць як концептів. 
У когнітивній лінгвістиці функціонування мови розглядається як різновид пізнавальної діяльності, а людська свідомість, її механізми і структури досліджуються через мовні явища.
Для когнітивної методики важливою є ідея фреймів, що, на думку вчених, є компонентами концептосистеми. 
Фрейм – це своєрідна структура, шаблон, що відображає в свідомості людини певні ситуації, за якими творяться нові. Цей процес пов'язаний з мовою, тому має стосунок і до її навчання.
Дослідження фрейм проблеми – методичний прийом дослідницького методу – передбачає обміркування мовної проблеми за допомогою плану та її розв’язання. 

Фрейм проблема складається з основних шести частин, логічно пов’язаних між собою:
1. формулювання проблеми;
2. матеріал для спостереження і спонукання до самостійного розв’язання проблеми;
3. побудова плану розв’язання проблеми;
4. розв’язування проблеми: формулювання розв’язку або пояснення проблеми;
5. практичне застосування сформульованих теоретичних положень;
6. постановка проблеми для самостійного розв’язання

Останнім часом набуває актуальності особистісний принцип, тому когнітивна методика створює умови для розвитку індивідуальних інтересів, здатностей і здібностей учнів. Навчання, орієнтоване на розвиток особистості, може здійснюватися тільки за умови рівноправності учнів і вчителів, їхньої спільної розвивальної діяльності.

Пропоную розробку дослідження деяких фреймів проблем.
ДОСЛІДЖЕННЯ ФРЕЙМ ПРОБЛЕМИ

ЩОДО РОЗРІЗНЕННЯ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

І ПРОСТИХ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ


тема


Розрізнення складносурядних речень і простих з однорідними членами.


Приклад

Літечко ворота зачинило й осені ключа від них дало, повагом за хмарку зачепилось і у теплий вирій попливло.

Осіннє листя золотаве на стежку падає з гілля, а з неба поклик журавлиний тобі доноситься здаля.


Проблемне запитання


Як ви вважаєте, що треба зробити, щоб розрізнити складносурядне речення і просте з однорідними членами, коли наявний сурядний зв'язок та однакові сполучники?


Прочитайте подані речення та визначте предикативні одиниці, а в них підметово-присудкові центри. Зробіть висновки.


пояснення


Речення, в якому один підметово-присудковий центр, є простим; речення, у якого таких центрів два і більше – складне.

Просте речення з Стоїть сумна берізка під вікном та

однорідними членами простягає голісінькі віти сестричкам

своїм.

Складносурядне Відтужить осінь сивими вітрами, та

речення струсить листя клен останнє у гаях.


Закріплення (практична робота)


І. Кодоване письмо (виберіть і запишіть тільки цифри складносурядних речень).

1. Сніг з кожною хвилиною густішав, і дедалі непрогляднішою ставала за вікном вируюча сіра каламуть (В.Козаченко). 2. Листя більшості дерев жовтень розфарбовував у всі відтінки жовто-червоних кольорів і тільки каштану залишив невеличкі зелені «їжачки». 3. Осінній день важким туманом звис, і плаче луг від сивої наруги (І.Савич). 4. Червонястий місяць поволі заходив за Високу могилу, і темна тінь все ширше й ширше простягалася над нічним степом (В.Малик). 5. Сонце сміливо розсікало золотими мечами зелену гущавину листя і вигаптовувало на стіні якусь фантастичну плахту (Б.Антоненко-Давидович). 6. А місяць світить ясно-ясно, плине і плине безмежно високим небом, усіяним зорями, мов перлинами, сяючими, незгасними, вічними. 7. Гойдає вітер гілочку, розкриваючи зеленого «їжачка», і ось уже падає на землю коричневий блискучий каштанчик.

ІІ. Перебудуйте наведене просте речення з однорідними членами у складносурядне.

  1. З поля дув холодний вітер і зривав червоне та жовте листя з дерев.

  2. Повіяв вітерець і покотив золоті хвилі по хлібному полю.




Творча робота (самостійна)

Спробуйте самостійно вивести правило розрізнення складносурядних речень і простих з однорідними членами.








Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.

Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

«Асоціативний кущ»

Серед інтерактивних методів навчання вчителі віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща».

Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

На уроках літератури побудова «асоціативного куща» може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.

На уроках мови побудова «асоціативного куща» також може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.

«Мікрофон»

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:

  • Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;

  • подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

  • коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі учні в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

  • обговорити текст, завдання;

  • узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до будь-якої навчальної діяльності;

  • зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;

  • проаналізувати разом проблему, вправу;

  • протестувати її, оцінити одне одного;

  • дати відповіді на запитання вчителя;

  • порівняти записи, що зроблені в класі.

Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

  • кожний учасник за бажанням має можливість висловитися;

  • усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

  • обговорюються ідеї, а не люди, що їх висловили;

  • усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;

  • усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

  • усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;

  • після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам.

«Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись.

«Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.

Основні ознаки

Чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі.

  • Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.

  • Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.

Правила «мозкового штурму»

  • Жодної критики!

  • Запозичення інших ідей є нормальним явищем.

  • Бажаною є велика кількість ідей.

  • Оцінювання відбувається згодом.

Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.

Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.

«Мозковий штурм» може бути проведений у двох групах - тоді кожна група поширює список, який складається зважаючи на списки інших.

«Розминка»

Завдяки мовним розминкам, тренінгам створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі. Із психологічної точки зору розминка — це своєрідний спосіб позбутись негативу, дискомфорту, відчути себе захищеною частинкою дружнього колективу. Розминка ззовні схожа на цікаву гру, але несе в собі глибоку інформацію, яка готує ґрунт для сприйняття нового матеріалу. Застосовувати міні-тренінги доцільно, коли що учні прийшли на урок занадто збуджені, емоційні, не можуть швидко "включитися" в роботу. Пропонується учням тренінг у невимушеній формі, швидкому темпі, не примушуючи всіх виконувати завдання. Але, як правило, діти звикають до таких оргмоментів і активно беруть участь у тренінгу.
„Розминка” на уроках української мови та літератури використовується як метод формування комунікативної компетентності учнів. Соціальне замовлення суспільства полягає в тому, щоб насамперед забезпечити мовленнєвий розвиток особистості, навчити її вільно спілкуватися в різних ситуаціях. Цей процес відбуватиметься лише за умов комунікативно-діяльнісного підходу до навчання. Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почуватимуться впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також заохочують товаришів до співпраці. У результаті складається стимулююча, творча атмосфера.
Сам процес проведення деяких видів розминок передбачає
достатню рухливість (об’єднання в групи, шикування у коло, пересування по класній кімнаті). Систематичне використання розминок на уроках допоможе у спілкуванні сором’язливим дітям, таким, які виявляють агресивність, дітям з мовними та іншими вадами.
На мою думку, розминка є маленьким міцним містком між початком уроку та його основною частиною. Як побудувати цей невеликий, але
такий важливий етап уроку, залежить від творчості педагога, його вміння взаємодіяти з учнями. Дійсно, в організації уроку творчий пошук учителя необхідний, але водночас треба підкреслити, що новації - не самоціль: вони мусять бути педагогічно виправданими та відповідати основним вимогам навчання і виховання в сучасній школі.
Отже, виходячи з власного досвіду, можу зробити висновок, що використання для організації навчальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури окремих інтерактивних технологій та ігрових завдань дійсно підвищують рівень пізнавальної діяльності та мотивації учнів, зацікавлюють їх, що сприяє бажанню виконувати ті чи інші види робіт, а відтак – засвоювати навчальний матеріал у співпраці, співтворчості, шляхом самостійної роботи думки. А вчителю дає змогу диференціювати, індивідуалізувати процес навчання, розвивати аналітичне мислення учнів, формувати в них навички самооцінки, самоконтролю своєї навчальної діяльності, сприяти розвитку творчого мислення, культури спілкування, виховувати активну особистість, яка вміє бачити, ставити і вирішувати нестандартні проблеми.
Зрозуміло, що при використанні інтерактивних технологій, ігрових завдань, виникають і деякі труднощі, а саме:
- виробити в учнів розуміння того, що метою уроку є не просто гра, а гра
дидактична, спрямована в першу чергу на налаштування до засвоєння певних знань,
- організувати роботу всіх учнів, які повинні зрозуміти і дотримуватися
правил, що вимагає та чи інша технологія або гра,
Організовувати свою пізнавальну діяльність під час виконання ігрових завдань, інтерактивних вправ школярів потрібно навчати поступово, тому рекомендую практикувати, починаючи з 5 – 6 класу, використання зазначених технологій і форм роботи, плануючи ускладнення їх в старших класах.

Пропоную деякі приклади розминок –п»ятихвильок.

"Гра зі звуками " стане незамінним при вивченні орфоепії та
орфографії, допоможе розвинути чистоту мовлення учнів, збагатить лексичний запас. Вчитель може використовувати " Гру зі звуками " як скоромовки, самодиктанти .

Звуки І-И: Біл — бив, вивів — вилив, лижі — лиже, милий — мив, нив — Нил, тил — Тіль, рись — рис, дим — Діма, син — синій, ази — Зіна.
Кому пироги та пампушки, кому синяки та шишки. Який Мартин, такий у нього і алтин. Знали, кого били, тому і перемогли. Ось голки і шпильки виповзають з-під лавки.

Звук Е: Ех, цей, жерсть, жест, в курені, поверх, поет, кашне, поетика, село, пень, день.
Хто сіє та віє, той не збідніє. Їв — не їв, а за столом сидів.
Звуки С — З: Сук, син, сила, сісти, стіг, укус, розсада, віз, заноза, звук, зимовий, козел.
Сам — зам, сало — залу, суп — зуб, коси — кози, внесу — внизу, синій — Зіна, сирий — сер, сесія — сів, зад — зять.
Звуки Ш — Ж: Шаль, жаль, спритний, сушений, душ, шкода, жерсть, жолудь, жук, калюжа, рушниця, справжній.
Прошарок — прожарив, ваш — важливий, жарт — страшно, широчінь — жир, жити — шити.
Дзижчить жужелиця, дзижчить кружляється. Йшли шість мишей, несли шістнадцять грошей; дві миші поплоше несли по два гроши. Віжки з шкіри в хомут вхожі. Вовки нишпорять — їжу шукають.
Вимовіть важкі поєднання звуків спочатку поволі, потім швидше:
Тлз, джр, врж, мкртч, кпт, кфт, кшт, кст, ктщ, кжда, ккждэ, кждо, кжду, кшта, кштэ, кшту, кшто.
Вимовіть слова з важкими поєднаннями приголосних спочатку поволі, потім швидше:
Мудрувати, постскриптум, підбадьорювати, трансплантація, надзвуковий, скуйовджений, контрпрорив, протестантство, розбурхати, надстривожений, стовбур, відомство, брандспойт, надзвуковий, витійствувати, філософствувати, монстр.

Роботу над поєднанням звуків можна проводити у формі гри, використовуючи звуконаслідування:
Забивайте цвяхи: Гбду! Гбдо! Гбде! Гбди! Гбда! Гбді! Гбді!
Імітуйте кінський тупіт: Птку! Птко! Птка! Птки! Птке! Птки!
Кидайте уявні тарілки партнерові: Кчку! Кчко! Кчке! Кчка! Кчки! Кчки!
Вимовіть скоромовки з важкими поєднаннями або чергуваннями приголосних звуків:
Карл у Клари вкрав корали, а Клара у Карла вкрала кларнет.
На дворі трава, на траві дрова; не рубай дрова посеред двору.
Йшла Саша по шосе і смоктала сушку.
Розкажіть про покупки. — Про які про покупки? — Про покупки, про покупки, про покупки мої.
До ладу тлумачити, та марного розтлумачивати.
У ставку у Полікарпа — три карасі, три коропи.
Краб крабові зробив граблі, подарував граблі крабові. — Грабуй граблями гравій, краб!
Купи кіпу списів
Летять три пташинки через три порожні хатинки.
Наш Полкан потрапив в капкан.
Стоїть копиця з подприкопеночком, а під копицею перепелиця з перепеленочком
Стоїть, стоїть біля воріт бик тупогубошир

4.Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використанням технології розвитку критичного мислення

Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінності компетентнісно орієнтованої освіти. Основна мета реформування мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування її школярів комунікативної компетентності. Сьогодні у теорії та практиці навчання мови особливо гостро стоять проблеми розвитку зв'язного мовлення, творчих здібностей школярів.

Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках літератури, на мою думку, - це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв'язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидною є життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи.

Лише таким чином можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення - це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки - це твої дії та дії твоїхучнів. Навчити учнів мислити критично - означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення.

Моя мета: створити ситуацію успіху для розвитку особистості учня; надати можливість кожному відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти учню зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Наведу деякі прийоми створення «ситуації успіху»:

1. «Радість класу» - емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2. «Ліній горизонту» - перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту.

3. «Авансування» - учитель підчас індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання - відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків. «Роби, як ми, роби краще нас!» - ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в учня та врахування його індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращим, ніж учора!» Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування творчого критичного мислення.

Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності школярів. З одного боку, підчас навчального пронесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвішаються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності: цікаво - знаю - вмію. Я намагаюся зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є лише важке викладання».

Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійністьучня, збуджує його думку. Викладання повинно бути захоплюючим - таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювали як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями.

 

У своїй роботі я намагаюся дотримуватись принципів диференціації та індивідуалізації навчання. На моє переконання, позитивних результатів у втіленні ідеї гуманізації навчання і виховання на основі особистісно орієнтованого підходу можна досягти лише за таких умов:

  • застосування інновацій у навчально-виховному процесі;

  • психолого-педагогічний моніторинг із метою вивчення інтересів, стану здоров'я дітей;

  • індивідуальний вибір обсягу розумового і фізичного навантаження;

  • комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість.

Кожен урок складається з таких елементів і завдань.

1. Актуалізація знань

2. Робота з новим текстом на уроці

3. Закріплення отриманих знань

Домашні завдання добираю за принципом доцільності: такі, що містять елементи творчості.

Активізують пізнавальну і розумову діяльність учнів і уроки розвитку зв'язного мовлення, які є плановими на уроках мови і літератури у всіх класах; уроки позакласного читання, уроки по ознайомленню учнів з літературою рідного краю. Так, наприклад, вже традиційним у школі стало проведення уроку - зустрічі з місцевим поетом. Свій досвід, свої знання вміло передавав підростаючому поколінню, щедро ділився з дітьми своїми поглядами на життя, на значення загальнолюдських цінностей для сьогодення. Учні захоплено слухали твори у його виконанні, продовжують вчити і декламувати їх самі, аналізують прочитане, пишуть відгуки-побажання, самі пробують творити.

Програма з рідної мови орієнтує учителя-словесника на формування мовної особистості учня, що характеризується свідомим ставленням до опанування мови, розвиненим мовленням і мисленням. Відповідно, в першу чергу уроки розвитку зв’язного мовлення повинні стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, до розвитку їхніх творчих здібностей. Та вчитель може сам виявити й розвивати письменницький талант учнів, практикувати вправи на удосконалення творчих умінь школярів, бо більшість дітей уже в ранньому віці пробують самостійно написати

Вчитель-словесник не має права забувати, що сучасний урок рідної мови чи літератури має бути радісним і цікавим для дитини. Досягти цього допоможе перехід процесу навчання на інноваційну основу, яка забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з мови і літератури, активну розумову діяльність і потребу в самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета і сприяє розвитку творчої особистості. Інноваційне навчання пропонує і нові форми проведення уроків, а саме: уроки-семінари, заліки, диспути, екскурсії, конференції, уроки-ігри, уроки-подорожі тощо.

Наприклад, план-схема уроку-подорожі з української мови в 7 класі.

  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Активізація пізнавальної діяльності учнів
Авторитарний стиль спілкування – стиль, що ґрунтується на безперечному підкоренні владі, утверджує вплив на дитину через командно-наказові...

Історичні задачі з історії україни 7 клас використання історичних за дач в процесі навчання
У зв’язку з цим у Державному стандарті базової І повної загальної середньої освіти зростають вимоги до умінь учнів здобувати інформацію...

Маріупольський центр професійно технічної освіти
Розвиток невід'ємна частина будь-якої людської діяльності. Накопичуючи досвід, удосконалюючи способи, методи дій, розширюючи свої...

Активізація пізнавальної діяльності молодших школярів шляхом впровадження...
Ації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв'язків йо- го учасників...

6 клас
Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу. Методологія побудови підручника з предмету, додаткова навчальна література та...

Використання читацького щоденника як одного з чинників підвищення пізнавальної активності учнів
Мета проекту є залучення учнів до активного читання та підвищення ролі літератури у формуванні компетентного учня, здатного до самоосвіти...

Шляхи реалізації концепції випереджаючої освіти для сталого розвитку
Випереджаюча освіта для сталого розвитку з одного боку, використовує сучасні методи навчання та виховання, з іншого боку, відштовхується...

Концепція громадянської освіти в Україні Актуальність громадянської освіти в Україні
Україні: її мету, завдання, основні принципи, зміст, форми, методи та шляхи впровадження. Концепція громадянської освіти в Україні...

Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти
Розділ ІІІ. Застосування технології формування критичного мислення учнів на уроках історії: методи та прийоми

Дослідницька робота учнів на уроках історії
Пізнавальна активність на рівні структурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень охоче засвоює ту чи іншу...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




s.ocvita.com.ua
Головна сторінка