Пошук по сайту

Суспільствознавство  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Запорожець Наталія Віталіївна, вчитель біології

Запорожець Наталія Віталіївна, вчитель біології





Запорожець Наталія Віталіївна, вчитель біології

Петраківського навчально-виховного комплексу

«Дошкільний навчальний заклад -

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

Залучення учнів до науково-дослідної роботи

Скажи мені – і я забуду,

покажи мені – і я запам’ятаю,

дай мені діяти самому – і я навчуся.

Давня мудрість
Анотація. У статті розглядаються суть, етапи, мотиви та мета залучення учнів до науково-дослідної роботи.
Провідним принципом державної освітньої політики України, накресленим у Національній доктрині розвитку освіти, визначено принцип єдності освіти і науки, реалізація якого передбачає концентрацію сил і ресурсів на підготовці молодих науковців-дослідників як пріоритетній стратегічній меті освіти, створення науково-інформаційного поля для дітей, молоді і всього активного населення, інтенсифікацію наукових досліджень у закладах освіти, підтримку і стимулювання здібної молоді, формування змісту освіти на основі

новітніх наукових та технологічних досягнень. Така спрямованість сучасної освіти, що зумовлена необхідністю підготовки майбутніх висококваліфікованих

фахівців різних галузей науки, техніки, виробництва, відбита у низці державних документів: законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Концепції національного виховання” та ін. [3]Одним із провідних шляхів реалізації накреслених у них положень є організація науково-дослідної діяльності школярів загальноосвітніх навчальних закладів.

Про актуальність проблеми організації науково-дослідної діяльності учнів на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики свідчить увага

вчених до вирішення пов’язаних з нею питань. Так, теоретичні основи науково-дослідної діяльності розробляли Л. Байкова, В. оробйова, Л. Гребенкіна, І. Зимня, Н. Кушнаренко, Л. Левченко, А. Лудченко, Г. Примак, М. Романова, Ю. Туранов, В. Уруський, В. Шейко та інші вчені [1] У їхніх дослідженнях висвітлюється сутність науково-дослідної діяльності, розглядаються її основні компоненти, аналізуються питання оцінювання результатів такої діяльності.

Почнемо з обговорення самого визначення поняття «науково-дослідницька робота учнів». Протягом останніх років у пресі, на конференціях і семінарах лунало чимало дорікань, що, мовляв, вживання слова «наука» стосовно школи дискредитує саме поняття про науку, адже школа за своєю суттю до наукової роботи не причетна. Але, якщо звернутися хоча б до тлумачного словника, стає очевидним, що поняття «наука» та «фундаментальна наука», яка дійсно за змістом та функціями відрізняється від загальної середньої освіти, ні в якому разі не слід ототожнювати. Взагалі, наука як система знань про закономірності розвитку природи, суспільства або мислення і є саме те, що дає учневі школа, адже шкільні предмети - це є науки, які вивчає школяр.

Отже, наукова робота учнів - це системна навчальна та позаурочна діяльність учнів теоретичного та прикладного напрямків у галузі науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівню навчальних досягнень. [1]

Таке визначення, як, мабуть, і будь-яке інше, не дозволяє встановити чіткої межі для шкільного адміністратора між педагогічною підтримкою наукової роботи учнів та навчально-виховною роботою, і це, цілком природно, внаслідок тісного взаємозв'язку цих форм роботи. Взагалі, чимало спеціалістів-теоретиків, вважають навчально-дослідницьку діяльність лише однією з перспективних педагогічних технологій.

Науково-дослідна діяльність учнів загальноосвітнього навчального закладу – це складний багатограний процес, для успішної реалізації якого потрібні певні організація та управління. З появою у 80-90-ті роки мережі шкіл для обдарованих дітей (ліцеїв, гімназій, навчально-виховних комплексів) склався і викарбувався сучасний погляд на організацію такої роботи. У багатьох школах з'явилася штатна одиниця «заступник директора з науково-методичної роботи», до обов'язків якого входить координація як науково-методичної роботи вчителів, так і науково-дослідницької роботи учнів, що, безумовно, далеко не одне й те ж саме [4].

Також в організації науково-дослідної діяльності учнів належить психологічній службі школи, де ведуться психолого-педагогічні дослідження рівня розвитку, здібностей, інтересів кожного учня. Психологом накопичується значна база даних, яка дозволяє систематично фіксувати психологічний стан учня і допомагає помітити та стимулювати його дослідницькі здібності та уподобання.

Хоча до науково-дослідної роботи потрібно залучати всіх учнів, але особливу увагу потрібно приділяти саме обдарованим дітям.

Для кожної нації обдаровані діти – це її золотий фонд, її гордість, її надія і майбутнє. Саме тому для збереження інтелектуального потенціалу нації, дедалі актуальнішим стало питання залучення саме таких дітей до науково-дослідної діяльності .

Обдарована дитина вирізняється гарною пам’яттю, мисленням, допитливістю, добре розв’язує різні задачі, зв’язно викладає свої думки, має здібності до практичного застосування знань.

Щоб залучати таких учнів до науково-дослідної роботи, я підхоплюю думки учнів і оцінюю їх відразу, підкреслюючи їхню оригінальність та важливість. Вчу дітей систематичній самооцінці кожної думки, створюю проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

Під час опрацювання програмового матеріалу залучаю учнів до творчої пошукової роботи, створюю розвивальні ситуації. Адже лише неформальне, творче ставлення до своїх обов’язків може дати позитивні результати. Робота вчителя з обдарованими учнями не повинна носити хаотичний, епізодичний характер, а має бути системою, неперервною, спланованою на перспективу. Тільки тоді з’являється зацікавленість предметом, що потім веде її до відповідної наукової діяльності.

Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямоване на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості, на формування нових пізнавальних цінностей учнів і збагачення їх пізнавальної ціннісної орієнтації. Тому навчання в значній мірі стає таким, що ініціюється учнями, які засвоюють новий досвід, у тому числі і дослідницько-пізнавальний.

Дослідницька практика школярів повинна відповідати науковим методам знання, розширювати зміст їхньої освіти й удосконалювати підготовку до майбутньої діяльності.

Процес пізнання – це процес переходу від найпростіших моделей світу до більш складних.[5] Дитина повинна розвиватись і навчатись кожної миті. Необхідно, щоб безперервно відбувалась різноманітна пізнавальна дослідницька діяльність – у співпраці з учителями, батьками, іншими дітьми. Як тільки зникає зацікавленість, натхнення, подив, відразу починають панувати лінощі та примус. Тоді труднощі в навчанні стають неподоланними, і дитина, яка була старанна і дисциплінована, вже не зможе набути справжніх знань та навичок.

Головне завдання організації науково-дослідної діяльності– забезпечення учня необхідними знаннями іуміннями, на основі яких формуються наукове мислення і дослідницькакультура.[2]

Дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учня. Як уже згадувалось, формування науково-дослідницьких вмінь у школярів – складний і довготривалий процес. Тому моє завдання як вчителя-керівника – поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями науково-дослідних робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з’ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

Одним з перших кроківв залученні учнів до науково-дослідної роботи є вивчення їх науково-пізнавальних інтересів, що впливає як на вибір теми дослідження, так і на хід роботи над нею. Тому що навіть надзвичайно цікава тема, викликана потребами часу чи нав’язана вчителем учневі, не сприятиме успішному виконанню роботи. Пріоритетним та визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї дослідника і його бажання внести щось нове у її розкриття. Важливо так організувати навчальну роботу, щоб учні ненав’язливо засвоювали процедуру дослідження: можна зробити акцент на значимість очікуваних результатів, запропонувати оригінальне або несподівано сформульоване навчальне завдання. Важливо забезпечити «бачення» учнями більш загальної проблеми, ніж та, що відбита в умові завдання.

В ідеалі проблему має сформулювати сам учень, однак на практиці таке трапляється далеко не завжди. Самостійне визначення проблем є нелегким. Отут на допомогу має прийти вчитель. У своїй практиці я намагаюсь запропонувати дітям молодшого віку цікаве, проблемне завдання, яке під час подальшої роботи виявляється нескладним, але цікавим. Такі завдання стимулюють учнів до проведення нескладних обґрунтувань, до пошуку закономірностей. Це завдання на розпізнавання й конструювання форм листових пластинок, на роботу з готовими екземплярами, колекціями й моделями органів рослин, тварин, людини.

Наприклад, у процесі вивчення теми «Осінні явища в житті рослин» діти із задоволенням збирають гербарії осіннього забарвлення листків, які згодом знадобляться їм під час вивчення теми «Лист».

Старші школярі з інтересом ставляться до свого здоров’я, проводять дослідну роботу з вивчення основних антропометричних даних у школярів різного віку, досліджують екологічну обстановку околиць школи, роблять висновки про вплив екологічних чинників на здоров’я й фізичний розвиток людини.

Під час збирання фактичного матеріалу найчастіше необхідно задати напрямок діяльності з допомогою вказівок, схем, опорних конспектів. Проби (випробування) не мають бути хаотичними, позбавленими якої-небудь логіки. Їхнє число не слід суворо регламентувати: воно має бути достатнім для одержання необхідного фактичного матеріалу.

Систематизацію й аналіз отриманих даних корисно здійснювати різноманітними способами.

Пізнавальну діяльність учнів можна впорядкувати, зробити цікавою й результативною.

Вивчення екологічної обстановки на берегах водойм села спонукало учнів зайнятися очищенням схилів від побутового сміття.

Отже, виділяють такі етапи дослідної діяльностівчителів і учнів:

  • мотивація дослідної діяльності;

  • постановка проблеми (визначення теми);

  • збирання фактичного матеріалу;

  • систематизація й аналіз отриманого матеріалу;

  • опис дослідної роботи;

  • захист.

Умови для реалізації дослідного напрямку школярів є такими:

  • науково-дослідна діяльність через різні форми: семінари, практикуми та ін.;

  • діяльність методичних об’єднань за предметами;

  • діяльність шкільного наукового товариства.

Впроваджуючи науково-дослідний напрямок, потрібно розрізняти три головні напрямки:

  1. розвиток наукового мислення школяра і майбутнього громадянина, що досягається низкою спеціальних заходів, методів, безпосередньо в навчальному процесі: відповідні завдання, нестандартні уроки та ін. Такою діяльністю охоплюються практично всі учні, і вона стає невід’ємною частиною сучасної шкільної освіти.

  2. позакласна діяльність, коли учні беруть участь у роботі наукових гуртків, у колективних дослідженнях, а також у різних олімпіадах, змаганнях, семінарах, конкурсах тощо. Це подальший розвиток колективного наукового мислення, який певною або значною мірою здійснюється в школі. Відомий грузинський педагог Ш. А. Амонашвілі у своїй книзі писав: «В современной советской школе все направлено на то, чтобы объединить учеников, а не разъединить их; в них воспитывается чувство солидарности, взаимной помощи и заботы друг о друге. Каждый умеет радоваться успехам товарищей. Всякое проявление чувства эгоизма, личной выгоды преодолевается с помощью совместной работы, объединенной высокой целью, чутких педагогических методов и личностного влияния педагога на воспитанников» Використанняданогонапрямкудаєможливістьнавчити, розвинути та виховатиособистість, яка не загубиться у новому, розвинутомусвіті, а, навпаки, буде керувати ним. [6]

  3. самостійним напрямком наукової діяльності школярів є їх участь у роботі МАН, зокрема в щорічних конкурсах-захистах – районному, обласному, державному. Це вже не індивідуальна наукова діяльність, яку треба вважати найвищою для школярів. Вона регламентується спеціальними вимогами.

Сучасне суспільство потребує від шкільної освіти підготовки молоді, здатної відповідати на виклики часу, компетентної та мобільної на сучасному ринку праці, яка має громадську позицію та ефективно здійснює діяльність, саморозвивається та здатна навчатися протягом життя. Саме науково-дослідна діяльність—це, на мою думку, один із шляхів перебудови роботи шкільних закладів в умовах оновлення освітньої парадигми в Україні, методологічної переорієнтації процесу навчання з інформативного викладання на розвиток особистості учнів, формування життєвих компетентностей, впровадження інноваційних процесів до викладання навчальних дисциплін в школі.

Список використаних джерел


  1. Аверцев М. Н. Учебно-исследовательская работа учащихся

/ М.Н. Аверцева // Завуч. – 2005 - №6.

  1. Антонова О. Є. Обдарованість : досвід історичного та порівняльного

аналізу : [монографія] / О. Є. Антонова. – Житомир : Житомир. держ. ун-т,2005. – 456 с.

  1. Борова Т.А. Управління навчальною діяльністю на учнівському рівні // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції. - К.: МО України, АПН України, ДАККО, ІЗМН, 1998. - С. 134 - 137.

  2. Вульфов Б. З. / Организаторвнеклассной и внешкольнойвоспитательнойработы / Б. З. Вульфов, М.М. Поташник. – [2-еизд.]. – М.: Просвещение, 1983. – 204 с.

  3. Лизинский В. М. / О методическойработе в школе / В. М. Лизинский. – М.: Центр “Педагогическийпоиск”, 2001 – 160 с.

  4. http: // teacher. ed-sp. net / index.php?option=com -content&view=article&id= 100:2013-05-21-09-16-23&catid=3:2011-09-21-59-06&Itemid=5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

«Учитель року 2015» Хоменко Наталія Василівна, вчитель української мови та літератури
«Інноваційні методи роботи з обдарованими дітьми на уроках української мови та літератури»

Додатки Список використаної літератури
Павлова І. Ф., вчитель – методист Новобузької гімназії, призер Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року 2010»

Розробка уроку із світової літератури у 8-му класі
Самойленко олена петрівна – вчитель вищої категорії,звання «старший вчитель» сзш №8 м. Києва

Програма підготовлена авторським колективом вчителів сш №102 м. Києва...
Філоненко І. О., методист нмц природничо-математичної освіти іппо ку ім. Б. Грінченка

Відділення філософія та суспільствознавство секція «Філософія» Барабаш Діна Віталіївна
Криворізької Центрально-Міської гімназії Криворізької міської ради Дніпропетровської області

Інформаційно – комунікаційні технології як засіб розвитку творчої...
Розділ Теоретичне обґрунтування доцільності використання ікт в навчально – виховному процесі

Тематичний план вивчення дисципліни
Лозенко Наталія Анатоліївна – викладач економічних дисциплін, спеціаліст другої категорії

Біологія навчальна п рограма для 6 – 9 класів загальноосвітніх нав...
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат біологічних наук, доцент; В. І. Соболь, вчитель Кам’янець-Подільського...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Природознавство...
У 2012-2013 навчальному році вивчення біології, екології, природознавства у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься...

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




s.ocvita.com.ua
Головна сторінка